дурниця

дурниця
1) (ничтожный или незначительный факт или предмет) пустя́к, безде́лица; безде́лка; пустяко́вина, чепуха́; (ничтожное дело) пустельга́
2) (неумный поступок, слово, выражение) глу́пость, благоглу́пость, неле́пость, несура́зица, несура́зность; (о словах, выражениях) вздор, чепуха́, чушь, ерунда́; (бессмыслица) дребеде́нь, галиматья́

дурни́ці мн. ч. — глу́пости, неле́пости, вздор, чепуха́, чушь, ерунда́; (нелепые мысли) бре́дни; (бессмыслица) дребеде́нь, несура́зица, околе́сица, околёсная

роби́ти дурни́ці — де́лать глу́пости, глупи́ть; де́лать ерунду́; ерунди́ть, дури́ть

3)

на дурни́цю — (как) на даровщи́ну, на даровщи́нку, на шаромы́жку, на шерамы́жку


Українсько-російський словник. - ВТФ «Перун». . 2008.

Игры ⚽ Нужно сделать НИР?

Смотреть что такое "дурниця" в других словарях:

  • дурниця — і, ж., розм. 1) Щось несуттєве, маловажне, незначне; дрібниця. || Предмет, що не заслуговує на увагу, не вартий нічого. || у знач. присудк. сл. Не варте уваги. 2) Нерозумний, необдуманий, безглуздий учинок. || Безглузді, позбавлені розумного… …   Український тлумачний словник

  • дурниця — [дурни/ц а] ц і, ор. цеийу …   Орфоепічний словник української мови

  • дурниця — I (те, що дістається даром), дурничка, дурняк II ▶ див. безглуздя 1), безглуздя 2), дрібниця 1) …   Словник синонімів української мови

  • дурниця — іменник жіночого роду …   Орфографічний словник української мови

  • пшик — дурниця [V] …   Толковый украинский словарь

  • пеня — Пеня: напасть, дурниця [V] кара, біда [22,IV] напасть, дурниця [VIII] тут: вина [52] тут: лихо [7;5] штраф, кара [23] Пеня викладене як «напасть, дурниця» (486): «Я недалеко там якусь пеню на полі робив» (42). «Напасть» тут ні при чому. Мабуть, і …   Толковый украинский словарь

  • безглуздя — 1) (поведінка, учинки тощо, які суперечать здоровому глуздові), нісенітниця, дурість, дурощі, дурниця, маячня (у поведінці); ідіотизм, ідіотство, бозна що, казна що, чортзна що, чортибатькащо 2) (думки, висловлювання, слова тощо, позбавлені… …   Словник синонімів української мови

  • абищиця — і, ж. Дрібничка, дурниця, витребенька …   Український тлумачний словник

  • абищо — аби/чого (з прийм.: аби/ з чо/го, аби/ до чо/го і т. ін.), займ. неознач. Байдуже що, що небудь, будь що; у знач. ім. Дрібниця. Дурниця, нісенітниця. Ніщо; нікчема (про людину) …   Український тлумачний словник

  • ахінея — ї, ж., розм. Нісенітниця, дурниця …   Український тлумачний словник

  • безглуздя — я, с. Нерозумна дія, вчинок; глупство, дурниця, нісенітниця. || Брак здорового глузду; безумство (у 2 знач.) …   Український тлумачний словник


Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»